„Таттва-Муктавали“ Пурнананды Чакравартина – філософський трактат, написаний у кінці XIX століття, а саме у 1880-х роках. У цій праці представлена переконлива критика філософії Веданты з точки зору школы Пурнапраджня, яка стверджує існування відмінностей між окремими душами та Верховним Буттям – Брахманом. Написаний у поетичній формі, цей трактат розглядає ключові теологічні проблеми свого часу, що робить його важливим внеском у дискурс індуїстських філософських систем. У „Таттва-Муктавали“ автор систематично аргументує дуальність між окремою душею та Верховною Душею – Брахманом. За допомогою різних поетичних віршів Чакравартін кидає виклик моністичним ідеям, поширеним у Веданте, та виступає за відносини пана та слуги, де Брахман є всемогутнім Творцем, а окрема душа залишається самостійною та залежною від Нього. У праці використовуються аналогії та приклади для ілюстрації розбірок між цими двома поняттями; автор стверджує, що хоча душа може зливатися з Брахманом, справжня ідентичність між ними неможлива через вроджені відмінності. Ця праця не лише критикує ідеї про спорідненість Брахмана та душі, але й підкреслює необхідність поклоніння та відданості Брахману, що підтверджує дуалістичне розуміння реальності.