„Таттва-Муктавалі“ Пурнананди Чакравартіна – це філософський трактат, написаний у кінці XIX століття, а саме у 1880-х роках. У цій праці представлена переконлива критика філософії Веданти з точки зору школи Пурнапраджня, яка стверджує про неповторність індивідуальної душі порівняно з Всевищим Брахманом. Написаний у поетичній формі, цей трактат розглядає ключові теологічні проблеми свого часу, що робить його важливим внеском у дискурс індуських філософських систем. У „Таттва-Муктавалі“ автор послідовно обґрунтовує дуальність між індивідуальною душею та Всевищою Душею – Брахманом. За допомогою різноманітних поетичних віршів Чакравартін кидає виклик моністичним ідеям, поширеним у Веданті, та виступає за відносини типу „господар-слуга“, де Брахман є всемогутнім Творцем, а індивідуальна душа залишається окремою та залежною від Нього. У праці використовуються аналогії та приклади для ілюстрації різниці між цими двома поняттями; автор стверджує, що хоча душа може зливатися з Брахманом, справжню ідентичність між ними неможливо встановити через їхні вроджені відмінності. Цей трактат не лише критикує ідеї про спорідненість Брахмана та душі, але й підкреслює необхідність поклоніння та відданості Брахману, що сприяє розвитку дуалістичного розуміння реальності.