„Гуманізм і Америка“ Нормана Форстера – це збірка есе, написаних на початку XX століття. У ній виступається за дисциплінований, класичний гуманізм як засіб протидії сучасному скептицизму, науковизму та культурній розладці, особливо у Сполучених Штатах. У цьому виданні етика, релігія, література, мистецтво та освіта розглядаються завдяки матеріалам провідних критиків та науковців. У передмові до збірки описується сучасна проблематика шуму, розчарувань та натуралізму; пропонується гуманізм як система цінностей, визначена чіткими стандартами та чітким розривом між людиною, природою та божественним. Редактор розглядає американський гуманізм насамперед у працях Аврінга Баббіта та Пола Елмера Мора; спростовує звинувачення в тому, що гуманісти є академічними, ненаціональними, реакціонерами чи пуританами; визначає мету книги – уточнення термінології, відновлення стандартів та аналіз сучасного життя через приклади мистецтва та громадської дискусії. Перше есе Луїса Тренчарда Мора визначає справжню науку як систему кількісних законів про об’єктивний світ; розкриває перевищення повноважень псевдонаук, таких як психологія та соціологія; аналізує історичний розкол між об’єктивним методом дослідження та суб’єктивним життям, починаючи з Галілея, Декарта та Ньютона; критикує сучасні гіпотези (етер, електрони, теорія відносності тощо), коли їх розглядають як метафізичну істину. Наступне есе Аврінга Баббіта визначає гуманізм як прихильність до принципів міри, дисципліни та врівноваженості; аргументує необхідність існування стабільного „центру“ у людській природі; проводить паралелі з конфуціанською думкою, визнає роль релігії та ґрунтує етику на вищій волі, яка дисциплінує людський характер. Ці перші розділи встановлюють основні принципи гуманізму – заміну релятивізму та науковизму на стандарти, засновані на моралі, розсудливості та врівноваженості.