„Трагедія миру: від Версаля до Руру“ Гульєлмо Ферреро – це збірка політичних есе та історичних аналізів, написаних на початку XX століття. У цій праці розглядаються європейські процеси після Першої світової війни; автор стверджує, що занепад старих монархій залишив вакуум легітимності, який було заповнено силою, каральними настроями та суперечливими цілями. У книзі детально аналізуються питання, пов’язані з репараціями, роззброєнням, зміною кордонів та обіцянками Ліги Націй; ідеалізм Вільсона порівнюється з політикою сили Клемансо. Основна тема книги – ризик того, що мир, укладений без чітких принципів, може призвести до подальшого збройного конфлікту в Європі. У вступній частині Ферреро формулює свою тезу: війна призвела до руйнування монархічного ладу в Європі, але переможці, керовані образою та бажанням набуття необмеженої влади, не змогли замінити цей лад на чіткі принципи; в результаті сила почала правити там, де раніше існувала влада. У статті „Байонети та ідея“ автор називає цю війну „мільйонами байонетів, які шукають ідею“, попереджаючи про те, що обіцянки 1848 року з’являються у спотвореному вигляді, а мир без стабільних інститутів та правил перетвориться на хаос. Він критикує залежність Клемансо від зброї та союзів замість справжніх міжнародних гарантій, стверджуючи, що письмо повинно замінити меч. Описуючи ситуацію в Парижі, автор вказує на одержимість репараціями, на конфлікт інтересів та на небезпеку роззброєння та приниження Німеччини; крім того, він розкриває парадокс великих держав, які не брали участі у мирних процесах, але їхня впливовість продовжує визначати хід подій.