„Сатіры А. Персия Флакка“ – це збірка сатиричних віршів, написаних у I столітті нашої еры. Ця праця відображає гостру критику автором суспільства, зокрема морального та соціального занепаду Риму. У ній розглядаються такі теми, як добродетель, порок і лицемірство сучасного римського життя; особлива увага приділяється моральній філософії та стоіцизму. Вступ до „Сатир“ знайомить читача з характерным для Персия стилем – він відрізняється дотепністю та гострим гумором. У пролозі та першій сатирі автор задає питання про цінність поезії та мотивы своєго творчого шляху, розглядаючи як суспільні проблеми, так і особисті переживання. Він критикує поверхневість популярної поезії та аналізує розрив між ідеалами філософії та практикою своїх сучасників. Персій використовує яскраві образи та риторичні запитання, створюючи такий тон, що дозволяє гостро аналізувати моральний ландшафт свого часу; при цьому він закладає основи для формування свого унікального стилю серед літературної традиції римської сатіри.
Текст цього видання Персія переважно є версією, складеною Яном падшлым разом з апробатурами (1868 год); також включений пралог.