«Сповідання віри латиною та оригінальною грецькою мовою» Афанасія — це богословський трактат, написаний у ранню християнську добу. Твір є водночас сповіданням віри та захистом від аріанської єресі, у якому викладено вірування Церкви щодо природи Бога, Ісуса Христа та Святого Духа. Він відображає доктринальні розробки й богословські дебати того періоду, особливо ті, що точилися навколо Нікейського собору. Книга містить всебічний виклад християнської віри, наголошуючи на рівній і співвічній природі Отця, Сина та Святого Духа. Афанасій підкреслює значення Втілення, описуючи, як Ісус, будучи божественним, прийняв людську природу заради спасіння людства. Він пояснює взаємини між Отцем і Сином, відкидаючи будь-яке уявлення про поділ чи підпорядкування та стверджуючи їхню спільну сутність. Досліджуючи біблійні посилання й філософські міркування, Афанасій прагне сформувати цілісне розуміння Трійці, зміцнюючи ортодоксальну християнську систему вірувань перед викликами, зумовленими протилежними тлумаченнями божественності Христа.