„Звичайна історія I“ Івана Олександровича Гончарова – це роман у двох частинах, написаний наприкінці XIX століття. Дія розгортається переважно в селі Гратшахин та обертається навколо Анни Павловни Адуєвої, дещо пригніченої землевласниці, та її сина Олександра Феодоритша під час підготовки до його від’їзду до Санкт-Петербурга. У романі розглядаються теми материнської любові, труднощів, пов’язаних із переходом у доросле життя, а також суспільних очікувань. У першій частині читачі знайомляться з жвавим домашнім життям родини, яка готується до важливої події – від’їзду Олександра на службу до Санкт-Петербурга. Анна Павловна переживає емоційний стрес, роздумуючи про те, чи варто відправляти свого єдиного сина далеко, а слуги також виявляють своє занепокоєння через ці зміни. Олександр, здається, перебуває між любов’ю матері та привабливістю нових можливостей; він роздумує про своє захищене життя та невідомі перспективи, які чекають на нього попереду. Сцени роману багаті на взаємодію персонажів, що підкреслює їхні стосунки та емоційний зміст прощань; це створює основу для подальших викликів та перетворень, які будуть розгортатися протягом усього роману.
Переклад частини 1 твору Обыкнове́нная исто́рия.