«Contes merveilleux, Tome II» Ганса Крістіана Андерсена — це збірка чарівних коротких оповідань, імовірно написаних на початку XIX століття. До цієї антології входять такі улюблені казки, як «Принцеса на горошині», «Русалонька» та «Гидке каченя», що демонструють талант Андерсена поєднувати химерність із зворушливими життєвими уроками. На початку книги читачі знайомляться з безліччю химерних казок, першою з яких є «Тінь» — історія про вченого чоловіка з Півночі, який під час перебування в південній країні втрачає свою тінь на користь ефірної пані, що живе в будинку навпроти. Тінь вирушає у пригоду, стаючи загадковою постаттю й зрештою здобуваючи свободу; у творі розкриваються теми ідентичності, втрати та пошуку приналежності. Проза створює насичений, сповнений уяви настрій, характерний для стилю оповідання Андерсена, запрошуючи читачів у світ магії та моральних роздумів.