„Волден“ та „Про обов’язок цивільного непослухання“ Генрі Девіда Торо – це філософські есе та соціальна критика, написані в середині XIX століття. Цей твір відображає роздуми Торо про простий спосіб життя в природних умовах, засновані на особистому досвіді його самотнього перебування в лісі біля озера Волден. Торо акцентує увагу на темах самодостатності, критиці матеріалізму, а також важливості індивідуальної совісті та цивільного непослухання перед лицем несправедливих законів. Есе „Волден“ починається з опису двох років самотності Торо в самостійно побудованому будинку біля озера Волден, де він жив просто та займався фізичною працею. Він відповідає на цікавість місцевих жителів щодо свого способу життя та висловлює свої погляди на суспільні тиски, які змушують людей вести „тихе відчайдушне“ життя. За допомогою яскравих образів та філософських роздумів Торо аналізує тягар спадкованого майна та суспільних очікувань, стверджуючи, що багато людей живуть без роздумів про сенс свого існування. Він закликає до переоцінки того, що вважається необхідним для повноцінного життя, та припускає, що справжня щастя походить з простоти, індивідуальних роздумів та близьких стосунків з природою.