«First and Last» Гілера Беллока — це збірка есеїв, написаних на початку XX століття. У тексті розглядаються різноманітні теми й спостереження, а тлом для них слугують море, особисті анекдоти та рефлексивні міркування. Зосереджуючись на людському досвіді, есеї охоплюють теми від історичних роздумів до тонкощів повсякденного життя, поєднуючи гумор і філософські осяяння. «First and Last» починається метафорою «знятися з якоря», у якій цей морський маневр уподібнюється значним життєвим змінам і прийняттю свободи. Беллок розмірковує про різні способи знятися з якоря, змальовуючи картину морського життя та проводячи паралелі з людським досвідом. Він знайомить читача з персонажем на ім’я Фрокот — дужим чоловіком із полку, який мав зустрічі з привидами, що порушують теми сприйняття та реальності. У міру розгортання оповіді тон коливається між грайливими відступами про практичні питання, як-от зняття з якоря, і глибшими роздумами про людську природу, даючи зрозуміти, що Беллок прагне не лише розважити читачів, а й спонукати їх замислитися над складнощами життя та сутністю людських пригод.