«Arrian on coursing» Арріана — це перекладений трактат із примітками, написаний на початку XIX століття. У ньому подано англійський переклад античного «Cynegeticus» про цькування зайців хортами, де практичні настанови щодо розведення, дресирування, напускання собак і догляду за псарнею поєднано з класичною вченістю та додатком про мисливських собак античності. Праця адресована відданим прихильникам цькування, а не широкому читацькому загалу; у ній також обстоюється правомірність цього спорту та помірковане задоволення від нього. На початку тому твір присвячено «любителям повідка», після чого в розлогій передмові окреслено його мету й аудиторію, розглянуто класичні та середньовічні джерела про canis Gallicus і визначено теми, які висвітлює Арріан: статура й темперамент хортів, годування та фізичні вправи, привчання цуценят, обережне напускання собак і чотири кельтські способи цькування. Стверджується, що сучасна практика мало що додала до основних методів Арріана, а також подається виважений захист цькування від моральної критики із закликом до поміркованості. Перекладач пояснює свій буквальний підхід, використання технічних термінів і численних приміток, а також анонсує додаток, що прояснює давні типи собак. Бібліографічна нотатка стисло розповідає про відкриття рукопису та ключові видання, а коротка біографічна довідка представляє Арріана як уродженця Нікомедії, літератора й воїна за часів Адріана, автора історичних, філософських і географічних праць.