Книга „Бродяги та мандрівні жебраки: словник їхньої мови“ авторства Лютера та інших була опублікована анонімно приблизно у 1509–1510 роках. Цей німецький твір описує двадцять вісім типів мандрівних жебраків у середньовічному суспільстві, розкриваючи їхні шахрайські практики та методи збору милостини. У книзі також міститься глосарій ротвельшу – таємної мови, якою користувалися бродяги. Пізніше Мартін Лютер вніс зміни до видань книги, додавши передмову, що заохочує уникати надання допомоги мандрівним жебракам – позиція, яка суттєво вплинула на ставлення до бідності та актів милосердя.