„Японські казки“ Карла Альберті – це збірка традиційних японських народних оповідань та байок, ймовірно, складена наприкінці XIX століття. Книга присвятована німецькій молоді та містить вибірку чарівних історій з багатого японського фольклору, у яких з’являються різноманітні персонажі та моральні уроки, що відображають культурні цінності. У початку книги читачів знайомлять із казкою „Діва-сніг“. Два лісоруби – старший та молодший – потрапляють під сильну снігову бурю. Шукаючи притулку в будинку перевізника, вони зустрічають таємничу білу жінку-сніг, яка пощаджує молодшого лісоруба Терамічі, але попереджає його ніколи не розкривати її справжнього обличчя. Згодом Терамічі забуває про свою обіцянку та одружується з жінкою на ім’я Джуки, яка починає нагадувати цю жінку-сніг. Це призводить до драматичного розкриття справжньої ідентичності Джуки та наслідків порушення її обіцянки. Ця історія встановлює тон для всіх тем кохання, долі та надприродних явищ, які присутні у цій збірці.